У безбар’єрній автошколі МВС на базі Вінницького вищого професійного училища ДПО навчаються люди з різним життєвим досвідом, але з однаковим бажанням — бути самостійними та впевненими. Серед них — 26-річний Олександр Титко, активний, допитливий і закоханий у рідне місто.
Олександр народився з паралічем Ерба — родовою травмою, внаслідок якої його ліва рука коротша за праву та не вирівнюється. Водночас моторика не порушена, і це ніколи не ставало для нього причиною зупинятися. Він навчався у школі разом з усіма, захоплювався географією, брав участь в олімпіадах, а згодом відкрив для себе місцеву історію. Ходив на гурток екскурсоводів-краєзнавців, працював екскурсоводом і навіть вів програму на радіо.
"Я завжди був активним. Намагався займатися тим, що мені справді цікаво", — говорить Олександр.
Під час навчання у Вінницькому педагогічному університеті він почав підпрацьовувати консультантом інтернет-провайдера. Тимчасова робота поступово переросла у постійну: "Прийшов підпрацювати — і так там і залишився".
У серпні 2024 року разом із Галиною Карнєєвою, Олександр заснував громадську організацію "ПУТІВНИК". Уся діяльність — на волонтерських засадах. Команда розробляла екскурсії з тихокоментарями центральною частиною міста, а також реалізувала спільну екскурсію у краєзнавчому музеї у відділі археології.
"Ми хотіли створити проєкт "Почуй та відкрий історію". Не все вдалося реалізувати, але з’явилися інші важливі результати. Головне — не зупинятися", — ділиться він. Навчання в автошколі для Олександра — не просто новий етап, а продовження родинної традиції: "Мій тато був водієм, і дідусь теж. У тата була мрія, щоб я міг кермувати й возити нас у село. Тепер я до цього приєднуюсь".
Раніше він довго не наважувався йти в автошколу, бо розумів рівень відповідальності. Про безбар’єрний проєкт дізнався ще минулого року, шукав інформацію, але в рідному місті тоді не було. Влітку побачив новину провідкриття у Вінниці — і одразу зателефонував.
"Ігор Йосипович усе дуже детально пояснив. Я подав документи — і ось я тут".
Особливо Олександру подобається атмосфера занять: "Тут така "збірна солянка": люди з інвалідністю, учасники бойових дій,цивільні. Я навіть зустрів тут свою знайому», — усміхається він.
Навчальний процес, каже, максимально зручний: парти з моніторами, доступна подача матеріалу, уважні викладачі. "Я для себе вирішив: маю приходити й уважно слухати. Викладач пояснює якісно,так, що все стає зрозуміло".
Плани після отримання посвідчення водія — прості й дуже теплі: "Повезу всю родину в село до бабусі", — сміється Олександр. Він переконаний, що доступна освіта й безбар’єрні ініціативи — це про реальні можливості: "Ціна доступна, пояснюють добре. Не треба боятися — треба йти вчитися,здобувати нові знання й не здаватися".
Історія Олександра Титка — це приклад того, як цікавість до життя, активність і віра в себе допомагають долати будь-які обмеження. Бо шлях уперед починається зрішення зробити перший крок.